Ампір (фр. I`Empire - імперія, з лат. Imperium- командування, влада) – стиль пізнього класицизму у західноєвропейській архітектурі та прикладному мистецтві, який виник у Франції за часів Наполеона І. Невдовзі стиль став надбанням усієї Європи. Його специфічний відтінок проявився у художній культурі Німеччини, Австрії, Італії, Росії, скандинавських країнах. Сформувавшись надзвичайно швидко, стиль ампір використовував у якості джерела натхнення естетику Римської Імперії. Необхідність прославити у мистецтві наполеонівські військові перемоги і могутність держави знайшла у римському мистецтві найвлучніші засоби. Часові межі оригінального французького «стилю імперії» обмежені досить невеликим часовим відрізком: з кінця правління Директорії (1799) чи року коронації Наполеона І (1804) до реставрації династії Бурбонів (1815). Проте, у цей надзвичайно короткий період, класицизм встигає перетворитись у холодний, помпезний стиль ампір, що енергійно пропагувався владою. Ясну і урочисту гармонію часів Людовіка XVI і демократичну строгість епохи Директорії змінили велич і пафос ампіру, монументального і холодного.
Оголосивши себе імператором, Наполеон прагнув звеличити своє правління шляхом створення парадного стилю, як колись, задовго до нього, Людовік XVI Наполеон бажав пишності і величі, тому антична класика не зовсім підходила як приклад для наслідування. Безрідний диктатор мріяв про славу римських імператорів, тому придворним художникам було суворо наказано брати за основу форми мистецтва Стародавнього Риму. У той час як класицизм виник природньо, виходячи із загального світогляду епохи, і продовжував мистецтво демократичної Греції, ампір звернувся саме до культурного спадку імператорського Риму.
Роботи з оздоблення королівських палаців (Тюільрі, Лувр, Сен-Клу, Фонтенбло) очолювали архітектори Персьє і Фонтен. Саме їх прийнято вважати родоначальниками стилю ампір у інтер’єрі. Славі архітекторів надзвичайно сприяло і створення альбому проектів меблів і інтер’єру. У 1812 р. побачила світ « Збірка ескізів для прикрашення інтер’єру і усіх видів обстановки», що зробила Персьє і Фонтена придворними архітекторами Наполеона. У 1786 -1792 рр. за їх малюнками виготовлялись меблі для палаців Віндзора, Потсдаму і Петербургу. Значним чином і образ свого часу (починаючи з костюмів і завершуючи зачісками) визначив французький художник Ж.-Л. Давид. Він розробляв ескізи меблів, деталі оздоблення інтер’єру, диктував моду у одязі. Багато нового додав Давид і у розробку нових форм у меблевій галузі. Крісла на його картинах ( «Клятва Гораціїв», «Брут», «Єлена і Паріс») зображувались після ретельного вивчення античних форм меблів, і часто слугували взірцями для виготовлення крісел у Франції і у інших європейських країнах. Разом з Давидом працював відомий мебляр і декоратор Жакоб. Саме йому Давид довіряв виготовлення меблів за своїми ескізами і замальовками з давніх етруських взірців.
Значення ампіру в інтер’єрі початку ХІХ полягало, передусім, у тому, що внутрішній простір будинку отримував таке саме змістове навантаження, як і архітектура. Інтер’єр будинку чи окремої кімнати стали розуміти як подобу архітектурного ансамблю, а не просто набір речей і декоративних елементів. Зближенню значень інтер’єру і архітектури відповідало і зближення зовнішніх рис, а саме – використання архітектурних деталей у внутрішньому оздобленні приміщення. Кімната – архітектурний ансамбль, набуваючи небаченої величі, не могла разом з тим не втратити затишку. Приміщення здавались холодними і не гостинними, а симетрично розміщені меблі були не досить зручні. Стиль ампір створював інтер’єри не стільки для життя, скільки для милування і захоплення. Тому не дивно, що у чистому вигляді він проіснував не довго: вважається, що приблизно після остаточного відречення Наполеона від престолу у 1815 році ампір іде на спад. На зміну йому приходять більш людяні і затишні стилі: еклектика і бідермейєр. Загалом у архітектонічному плануванні простору кімнати стиль ампір передбачає монументальність і певну статичність. Форми ампіру чисті, прості і логічні. Саме ці якості роблять його улюбленим стилем чиновного і офіційного інтер’єру. Логіка розвитку форм античних меблів бездоганна. В ампірних формах лінія і силует важливіші за об’єм, який диктував форму, наприклад, барокових меблів. Ампір, безсумнівно, відноситься до лінеарних стилів, які виражаються через такі прийоми, як лінія і силует. Тому у інтер’єрах ампіру панують спокій, впорядкованість, сувора симетрія і повна врівноваженість частин. Легкість і вишуканість попередньої епохи змінює холодна урочистість, фантазію – холодний розрахунок. Центром композиції типового салону у стилі ампір зазвичай є камін, чи якийсь інший масивний предмет, що прагне до вертикалі (наприклад шафа). Під нього підлаштовуються другорядні деталі. Кількість меблів на одиницю площі скоротилась у порівнянні із XVIII ст, а їх розташування ретельно прораховувалось, так, що кімнати стали схожими на просторі і величні міські площі.
Форма значним чином залежить від матеріалу, з якого виготовлена річ. Взаємовідносини форми і матеріалу складні і непередбачувані. Їм властива не лише гармонія, але і протистояння, коли форма прагне підкорити матеріал, а він, у свою чергу, намагається вислизнути з-під її диктату. Для того щоб пом’якшити надмірну лаконічність і нівелювати надмірну монументальність форми, при виготовленні меблів використовували світлі породи дерева і оздоблювальних тканин, а також окремі яскраві плями позолоченої бронзи. Архітектоніка ампірних меблів виключно гармоніює із золотистими тонами карельської берези, глибокими теплими відтінками червоного дерева. Липа чи сосна для меблів у імперському стилі не досить «аристократичні». Якщо масив сосни і застосовується, то його поверхня вкривається тонким фанеруванням цінних порід деревини. Символом стилю ампір стало, так зване, «червоне дерево» - красива екзотична деревина, якою вкривали усі предмети меблів-люкс (вищого класу). Навіть коли майстри працювали з місцевою деревиною, вони намагались використовувати не стовбур, а корінь з більш вибагливим і чітким малюнком волокон. Меблі для сидіння у стилі ампір за формами особливо близькі до античних. Ампірні крісла і до сьогодні повторюють форму античного крісла клісмоса. Іноді бокова частина його прикрашувалась скульптурним зображенням лева, лебедя, грифона, крилатого сфінкса. Такі крісла і дивани оббивались сукном, шкірою чи шовком. Обриси ампірних меблів повинні бути незмінно прямолінійними, а пропорції стрункими, навіть якщо це меблі сучасних майстрів. Лінеарність панує у всіх пластичних вирішеннях ампірних меблів від кушетки до шафи. Прості ясні площини лише посилюють роль лінії і підкреслюють виразність силуету.
З лінією пов’язаний і суто декоративний прийом - орнамент. У стилі ампір композиція будується на контрасті чистої площини і вузьких орнаментальних смуг. Такий контраст підкреслює конструктивне членування форми. Декоративні мотиви стилю ампір складаються головним чином з елементів давньоримського військового спорядження: це легіонерські знаки з орлами, в’язки списів, щитів, пучки стріл, схрещені мечі і списи, сокири, лаврові вінки, пальмети. У ампірному інтер’єрі і у декорі меблів перевага надається двом типам орнаменту: суворо лінеарному, у своїй основі античному, і рослинно-натуралістичному. Рівною мірою доцільним є використовувати як геометричний так і рослинний орнаменти. Ампірний декор досить виразний і різноманітний. Слід, також, зазначити, що ампірний лінеарний орнамент, розміщується у суворо відведених для цього місцях – на стінах, на меблях і драпіровках. Слід притримуватись цього правила і сьогодні. Отже, горизонтальний орнамент, як правило, розміщується у верхній частині стін. Декоративним горизонтальним поясом може слугувати акант, вусиковий орнамент, астрагал. Стіну також доцільно оздобити тонкими пілястрами, а панелі між ними затягнути тканиною. Інші варіанти –оздобити стіни шпалерами ( це не суперечить духу ампіру) чи розписати їх фарбою. Традиційними для цього стилю є насичені червоні, жовті, сині відтінки. Меблевий ампірний декор створити власними руками досить важко. Велика кількість готових пропозицій – від історичних меблів до сучасних стилізацій, чи детальних і точних копій звільняє нас від цього.
Меблі у імперському стилі прикрашають вузькими смугами з латуні і гофрованими латунними вставками, маркетрі, інтарсіями. Бронзовий накладний орнамент у вигляді фризу розміщується на передніх панелях шаф, чи у верхній частині. На кутових гранях шаф, комодів, бюро, а також на царгах столів зустрічаються накладні бронзові чи латунні штабики бус, колони, фризи, медальйони. Набірний орнамент маркетрі займає чільне місце на передній панелі, площину якої він покликаний підкреслювати.
Опори столів у стилі ампір вирішені у вигляді колон, пілонів чи п’єдесталів, наслідуючи мармурові опори римських столів. Серед меблів у імперському стилі надзвичайно розповсюдженими також є шафи-гірки, вузькі серванти, вітрини для святкового порцелянового і срібного посуду, маленькі столики на одній ніжці.
Форма і декор диванів і кушеток забов’язані своїм виникненням античній традиції і живописцю Ж.-Л. Давиду. У 1800 р. художник написав портрет мадам Рекамьє. На ньому знаменита паризька красуня напівлежить на кушетці із плавно вигнутим узголів’ям. Кушетка була виконана за ескізами Давида меблярем і декоратором Жакобом і стала гордо іменуватись «рекамьє». У сучасному трактуванні кушетка «рекамьє» може стати головним акцентом ампірного інтер’єру.
Важлива умова інтер’єру у стилі ампір – це відчуття простору, де не останню роль відіграють освітлення і дзеркала. Вони складають чи не найголовнішу родзинку ампірного інтер’єру. Дзеркала були оздоблені бронзовими рамами і надзвичайно масивні. Окрім звичних місць – над каміном, між вікнами – вони з’являлись над ліжками, ховались біля підлоги між ніжками меблів. Посеред будуару ставили дзеркало-псіше (шевальє-глас), схоже на арку у людський зріст. З окремих дзеркальних відображень складався цілий ілюзорний світ. Усе це не тільки надавало приміщенню святковість і блиск, але і було ефективним засобом візуального розширення простору. Настільки ж важливими були і освітлювальні пристрої. Ампірний інтер’єр чудово доповнювали люстри із кришталю і бронзи, палацова пишність яких була зовсім не зайвою.
Підлога вкривалась паркетом, як правило, набірним, із кольорових порід дерева. Стелі фарбувались у світлий колір і оздоблювались примхливим орнаментальним декором.
Необхідну завершеність і монументальність кімнатам нададуть штори і драпіровки. Важкі драпіровані портьєри можуть бути використані як на вікнах, так і у інших частинах інтер’єру у стилі ампір. Характерною деталлю може бути карниз для штори, виконаний у вигляді давньоримського списа.
Щоб захистити інтер’єр від «вторгнення» реальності, вікна, або щільно задрапіровували, або взагалі відмовлялись від них. Натомість одну або усі чотири стіни вкривали так звані панорамні шпалери, що зображали фантастичні пейзажі африканського лісу чи долини з руїнами. Своєрідні вікна з’являлись навіть на речах: блюдах, вазах, табакерках, порцеляні. Замість звичних орнаментів і квітів їх прикрашали міські і сільські пейзажі.
Після єгипетського походу Наполеона у меблевих формах з’являються зображення сфінксів і каріатид. Сьогодні єгипетські мотиви надають інтер’єру особливу стильну пластику і змістову навантаженість. Тут і нове сучасне розуміння Сходу, і ампірне трактування єгипетських образів і екзотизм.
Варто підкреслити, що ні одна з переможених Наполеоном держав по-справжньому глибоко не сприйняла ампір. І лише країна переможниця Росія добровільно запозичила його. Росія перетворювалась на могутню імперію, а тому, мала вагомі причини для звернення до імперських взірців. У Європі, таким чином, існувало два різновиди ампіру: французький і російський. Російський ампір був дещо м’якшим від французького.
Розквіт стилю ампір в російському мистецтві – напевне, найблискучіша епоха російської культури. Тому стиль ампір втілився у архітектурі і скульптурі, меблях і освітлювальних приладах, порцеляні і живописі, моді і тканинах, виробах із скла, металів і каменю.
У столиці Російської імперії Санкт-Петербурзі розпочалось колосальне будівництво палацових ансамблів у стилі ампір. Усі ведучі архітектори того часу декорували палацові інтер’єри, працювали над створенням меблевих гарнітурів, проектуючи їх із використанням найрізноманітніших матеріалів. Досконалість пропорцій, витонченість і пластична вишуканість стилю ампір втілювались у меблях. У декоруванні звучала військова, тріумфальна тема.
У Петербурзі на початку ХІХ ст. меблі виготовляли кілька меблевих фабрик: Бобкова, Бітепажа, Гамбса.
Ампір – один із основних історичних стилів у інтер’єрі. Як і уся канонічна класика, він практично не залежить від примх моди. Не вириваючись у модний авангард, ампір завжди залишається актуальним. Сьогодні ампір – майже синонім класики: як правило описуючи інтер’єр як класичний, ми насправді маємо на увазі саме елементи ампіру.
Сучасні дизайнери і їх замовники вільні обирати якою мірою вводити ампір у оформлення інтер’єру. Повне право на існування мають як окремі натяки на ампір у вигляді характерних предметів меблів чи елементів декорування, так і комплексне і переконливе відтворення стилю у масштабах усього будинку. Якщо у створенні інтер’єру у стилі ампір починати спочатку і бути послідовним, то варто звернути увагу на композицію простору і архітектурно-скульптурне оформлення приміщень. Тон задасть розширення усіляких проходів і отворів: вікна і двері повинні бути високими. Кімнати доцільно оздобити арками, колонами, пілястрами і фризами. Для створення цілісного враження варто задекорувати стіни тканинами. Ампір найбільш доцільний у відкритих публічних кімнатах будинку: їдальні, вітальні, парадному вестибюлі. Саме тут будуть доречними класичні урочисті меблі, текстиль, високі дзеркала.
