Бідермейер (нім. Biedermeier) – художній стиль, напрям у німецькому і австрійському мистецтві, зокрема у архітектурі та дизайні, розповсюджений у 1815 – 1848 рр.

Стиль отримав свою назву за псевдонімом Готліб Бідермейер, що обрав собі німецький поет Людвіг Ейхродт, і під яким друкував у журналах епіграми. Слово Bieder перекладається як «простодушний, обивательський». У цілому ж псевдонім означає «простодушний пан Майер».

Бідермейер - це відгалуженням романтизму, що прийшов на зміну ампіру, тому його іноді характеризують як суміш ампіру з романтизмом, оскільки він трансформує стилеві форми ампіру у дусі інтимності і домашнього затишку. Однак цей стиль не був простим нащадком ампіру, хоча і окремі спеціалісти схильні вважати, що у стилі бідермейр набула повноти розвитку демократична лінія попереднього художнього напрямку. Головними його принципами виступають зручність і комфорт. Бідермейер надзвичайно повчальний. Він слугує дуже вдалим прикладом того, як певна епоха за допомогою досить стриманих і обмежених засобів виразності вирішує проблему житлового інтер’єру, шляхом трансформації успадкованих традицій, відповідно до вимог і смаків часу. Облаштовуючи наповнення житла у гармонії із загальним устроєм життя певного суспільного прошарку

Перша половина ХІХ ст. стала для Австрійської імперії епохою глобальних змін. У цей період була створена система поліцейської держави, характерними рисами якої стали наявність цензури, шпигунства за громадянами держави і т.д. У результаті такого контролю влади громадське життя перебувало у стані цілковитої кризи. У Німеччині також наступив період Реставрації, коли були ліквідовані інститути Французької імперії, і відбувалось поступове відновлення у правах дворянства і монархії. І навіть об’єднання роздробленої Німеччини і Австрії у єдиний Німецький союз суттєво не вплинуло на ситуацію, у країнах вистачало проблем. Бідермейер був спровокований бажанням бюргерського суспільства відмежуватись від громадських проблем і глобальних катаклізмів, занурившись у комфортне і спокійне існування у своєму затишному мікросвіті. Так, на зміну революційному куражу прийшов бюргерський післявоєнний настрій на відпочинок і умиротворення у повсякденності. Стиль бідермейер не здійснив перевороту у мистецтві організації житлового простору – він виявився наслідком буржуазної практичності у відборі і поєднанні найбільш привабливих з точки зору обивателя форм і рис попередніх стилів.

У цей час між середовищем, що оточує людину, з однієї сторони, і усім духовним і предметним світом – з іншої, в останнє спостерігається така єдність, яка мала місце у випадку «великих» класичних стилів. Від холодного аристократичного ампіру бідермейер успадкував основні принципи побудови композиції і лаконізм. Однак, це уже не архітектурний стиль. Найповніше він проявив себе передусім у меблевому мистецтві і інтер’єрі. Буржуазній свідомості відповідали такі стилеві форми, в яких головний акцент ставився на практичності. Критерієм же користі побутової речі вважались такі якості як міцність, доброякісність, зручність. В цю епоху типово буржуазні елементи побуту проникають і у палацовий інтер’єр, у резиденції королів і аристократичної знаті.

У розвитку меблевих форм епохи бідермейеру можна простежити більшу частину сучасних типів. Ніколи ще меблі не були настільки «меблевими» за характером, тобто вільними від архітектурних форм і чужорідного декору. У них цінується передусім зручність форм і бездоганна столярна робота.

Житловий інтер’єр стилю бідермейер справляє досить цілісне враження. Кімнати просторі, світлі. Членування у формі елементів архітектурного ордеру ділять стіни на спокійні поля. Послаблення античної тенденції приводить до спрощення засобів архітектурного оздоблення інтер’єру. Романтизм, що саме зароджується, посилює елемент інтимності. На відміну від суворої впорядкованості ампіру, композиція житлового простору у цей час будується досить вільно, іноді навіть хаотично.

Інтер’єр у стилі бідермейер відрізняється витриманістю пропорцій. Стелі, як правило, склепінчасті, віконні прорізи глибокі, стіни оздоблені шпалерами сніжної білизни або з різноманітними візерунками ( невибагливі квіткові орнаменти, смужка). Повітряні муслінові занавіски, теплі коричневі відтінки меблів, густо розвішані на стінах мініатюри, акварелі, гравюри – усе це надавало помешканням у стилі Бідермейер настрій затишку і інтимності.

Простота меблевих форм компенсувалась яскравими візерунками оббивок і гардин, орнаментованих мотивами натуралістично трактованих квітів. В цю епоху виникла так звана «чиста кімната» («Gute Stubе»), характерний продукт бережливості буржуа. Облаштовані з особливою ретельністю і турботою, ці «недільні кімнати», що виникли як наслідування аристократичних салонів, призначались для прийому гостей і для цілей репрезентації.

У створенні нових, зручних типів меблів майстри-меблярі епохи бідермейеру не поступаються майстрам, що працювали у кінці XVIII ст. У арсеналі засобів виразності усе ще залишаються такі, розраховані на зовнішній ефект елементи, як устої у форми ліри, печі-обеліски і ін. Ніколи ще у житлових приміщеннях не зберігалась така кількість сентиментальних, наївних сувенірів і прикрас, музичних годинників і вишивок. Однак у меблях в стилі бідермейер суворість і холодна велич класицизму поступово витісняється більш природними формами, плавно вигнутими лініями. За прикладом англійських меблевих майстрів меблярі бідермейеру захоплювались і конструюванням «комбінованих меблів»: розсувних столів, столів з висувними чи відкидними стільницями, крісел і столів, що трансформувались у бібліотечну драбину, письмових столів і шаф з різноманітними за конструкцією ящичками. Меблі уже не стільки предмет декору, скільки корисна утилітарна річ. У тих випадках, де архітектурні форми у меблевому декорі цілком не зникли, їх прагнули пристосувати до вимог зручності. Меблева естетика передбачала передусім витриманість пропорцій, красивий колір деревини і вдало підібраний малюнок оббивки.

При виготовленні меблів у стилі бідермейер широко застосовувалась техніка фанерування, коли виготовленими вручну листами фанери вкривались двері і лицеві поверхні меблів.

В цю епоху з’являються перші взірці справді теслярських за характером меблів. Ніколи ще природна краса деревини не використовувалась такою мірою як у ті часи. На противагу ампіру тепер використовуються переважно світлі породи: черешня, груша,клен, тополя, ясень. Інтарсія, інкрустація і інші декоративні техніки використовуються дуже рідко, переважно у оформленні коштовних речей у вигляді лаконічних вставок «філе». Головні достоїнства, естетичну цінність меблів стилю бідермейер складають краса форм, благородство матеріалів і чудова теслярська робота. Характерні ознаки меблів цього стилю: плавно вигнуті спинки і підлокітники крісел, диванів, гнуті і точені ніжки. Для оббивки м’яких меблів активно використовується ситець з квітковим малюнком або більш строгий, однотонний чи у смужку репс.

Ведучими центрами меблевого мистецтва тієї епохи були Лондон, Берлін і Відень. Серед видатних представників бідермейеру варто згадати віденського живописця Дангаузера. Він проектував меблі для фабрики що належала його батькові. Дрангаузер увіковічнив своїм пензлем чимало чудових інтер’єрів у стилі Бідермейер. А після 1835 року почав проектувати меблі у модному на той час стилі рококо.

У епоху бідермейеру найбільш поширеними предметами меблів були різноманітні шафи і комоди. Прості форми і лінії, вільні від декору поверхні цих предметів дозволяли повніше виявити природну красу кольору і текстури деревини. Корпус предмета вирішувався у простих геометричних формах. Однак, все ж досить часто зустрічаються сліди архітектоніки у вигляді ледь помітних, іноді схематично виражених карнизів, тимпанів, колонок чи пілястрів і гладких, дещо масивних опор. Корпусні меблі представлені широким асортиментом відмінних за функціями і вирішенням предметів.

Таке, надзвичайно характерне для стилю, прагнення до зручності і комфорту призвело до створення, надзвичайно практичної у використанні, особливої форми меблів для сидіння і лежання, з плавно вигнутою спинкою і підлокітниками. У їх декоративне оздоблення вводяться різьблені фігури лебедів, грифонів, мотиви рогу достатку і рослинної гілки. І усе це зазвичай у поєднанні з позолотою.

У цей час люди багато і охоче пишуть, чим пояснюється попит на письмові столи. Популярними залишаються і столи-секрети з таємними шухлядками для зберігання листів. Їх форми коливаються у широких межах, від простих, чотирикутних до круглих і більш складних за силуетом предметів з красивим і оригінально вирішеним внутрішнім оформленням. Кількість нових варіантів вирішення форми і конструкції стола досить велика. Однак, домінували серед них предмети круглої форми. Багатоманіттям відрізняються і опорні конструкції. Досить розповсюджене вирішення – стіл на багатокутній у плані і фанерованій основі, але зустрічаються і столи з трьома-чотирма ніжками. Збільшилась і кількість типів, які відрізнялись за призначенням: крім обідніх, використовуються читальні, курильні, робочі, квіткові та гральні столи і столики.

Меблі для сидіння – поряд із уже згаданими різновидами диванної форми – представлені стільцями і кріслами різної форми. В одних випадках –легкими, зручними і елегантними, у інших виконаних у відповідності з міщанськими уявленнями про затишок. Ніжки і спинки їх мають легкий вигин, спинки переважно ажурні, у вигляді рам, заповнених планками. Сидіння м’які або плетені. У конструкції і формах предметів відчувається велика турбота про зручність сидіння. Деякі із винайдених у цей час форм крісел і до сьогодні є взірцями практичних, доцільних, зручних меблів.

Крім того обстановку житла у цей час доповнюють вітрини, етажерки, кутові шафки, трюмо і незмінні спінети (клавесини невеликого розміру). Кімнатні рослини, також одна із неодмінних прикрас інтер’єру, розміщувались у плетених кошиках і вазах, що встановлювались на різноманітних підставках.

Буржуа цінував у побутових речах передусім такі якості як практичність, міцність і зручність. Критерій краси посувався на другий план. Звідси і спрощеність, іноді навіть обміління форм, яке спостерігається в усіх галузях прикладного мистецтва. Однак ця простота і невибагливість у поєднанні з надійною, міцною, бездоганною у технічному відношенні роботою варті справжнього захоплення.

Поряд із меблями важливу роль у декоративному убранстві житла відігравали пишно задрапіровані штори і гардини, а також різнобарвні скатертини, подушки і покривала. Усе це досить часто прикрашалось вишивкою (petit point). Обивка ретельно підбиралась за кольором, малюнком і фактурою і узгоджувалась із рештою текстильного оформлення.

Що стосується декору на стінах, то це передусім акварелі, мініатюри і гравюри. Улюбленою темою майстрів бідермейеру був міський пейзаж.

Крім того інтер’єр у стилі бідермейер відрізняється широким асортиментом різноманітних аксесуарів. Це – торшери, підсвічники, бра, вироби з порцеляни, декоративні скриньки, годинники ін.

Не останню роль у дотриманні атмосфери затишку такого інтер’єру відіграє освітлення. Воно досить стримане, м’яке. Незважаючи на те, що вікна досить високі – вони дуже пишно задрапіровані, тому природного сонячного світла усе ж дещо бракує. Це зумовлює появу великої кількості освітлювальних приладів: він тендітних підсвічників до масивних настельних люстр.

Стиль бідермейер протримався у європейському прикладному мистецтві аж до середини ХІХ ст. Однак уже з другої третини до нього додавались романтично-барокові елементи, що призвело до появи першого «неостилю» - оновленого варіанту одного із попередніх стилів, у даному випадку – неорококо.

Стиль бідермейер і сьогодні залишається досить популярним. Незначна віддаленість його у часі робить можливою створення вдалої стилізації інтер’єру у стилі бідермейр. Оскільки і сьогодні можна придбати велику кількість автентичних меблів початку ХІХ ст, які складають головну родзинку стилю. Такий інтер’єр влучно підкреслить, також, дотримання провідних типів меблів. Акцентом його може стати характерний диван, бюро, чи навіть оригінальний стіл-секрет.

Як інтер’єрний стиль, бідермейер, обирають для себе люди які передусім цінують домашній затишок і комфорт. Будучи досить нетривким у часі, він позбавлений пишності і пафосу «великих стилів», однак наскрізь пронизаний теплотою і спокоєм.